Основні віхи життя і творчості В. І. Вернадського
28 лютого (12 березня) 1863 року - народився в родині Івана Васильовича та Ганни Петрівни Вернадських у Санкт-Петербурзі.
1868 рік - родина Вернадських переїхала до Харкова.
1873 році - Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки.
Хлопчик ріс замкнутим, не виявляв здібностей вундеркінда, але був допитливим. У гімназії вчився посередньо, і це, почасти, стало причиною охолодження відносин з матір`ю, яка засуджувала сина за погану успішність. Володимиру було до душі самостійне пізнання наук, він багато читав, сам вивчив українську і польську мови (читав 15 мовами і декількома висловлювався письмово).
1880 рік - майбутній вчений написав свій перший науковий реферат про історію, культуру і природу України.
1881-1885 роки - навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзькому університеті, після закінчення якого був призначений хранителем мінералогічного кабінету.
Гімназист
Володимир Вернадський,
1878 рік
1886 рік - одружився з Наталією Єгорівною Старицькою (батько якої – нащадок козацької старшини).
Володимир Вернадський, Париж, 1884 рік
1887 рік - склав магістерський екзамен, поїхав на стажування за кордон на два роки, працював в хімічних і кристалографічних лабораторіях Італії, Німеччини, Франції, Англіє, Швейцарії, здійснював геологічні експедиції, знайомився з новітньою науковою і філософською літературою, брав участь в Лондонському геологічному конгресі, став членом-кореспондентом Британської асоціації наук.
1887 рік - у сім’ї В.І. Вернадського народився син Георгій, майбутній професор Єльського університету США.
1889-1890 роки - переїхав на роботу до Москви; був обраний приват-доцентом на кафедрі мінералогії Московського університету, членом-кореспондентом Британської асоціації наук, членом Французького мінералогічного товариства.
1891 рік - брав участь в експедиції В. Докучаєва в Полтавську губернію, захистив магістерську дисертацію на тему "Про групу силіманіту в роль глинозему в силікатах", був призначений завідувачем кафедри мінералогії Московського університету; обраний членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті, членом Московського товариства сільського господарства.
1895 рік - разом з колегами та студентами Московського університету проводив збір грошей для допомоги селянам у боротьбі з голодом.
1893 рік - був обраний членом Мінералогічного товариства (Петербург), членом дослідних наук при Харківському університеті.
1897 рік - захистив докторську дисертацію на тему "Про явище ковзання кристалічної решітки". Призначили професором Московського університету.
1928 рік - організовував біохімічну лабораторію (згодом інститут геохімії) для розробки питань діяльності живої речовини.
1935 рік - переїхав до Москви, взяв участь в організації ряду наукових комісій, працював над проблемою "життя в космосі".
1937 рік - виступив на Міжнародному геологічному конгресі в Харкові з доповіддю "Про значення радіоактивності для сучасної геології".
1941 рік - в своєму щоденнику дав негативну оцінку Сталіну, діячам більшовицької партії.
В. І. Вернадський у робочому кабінеті,1936 рік
1902-1909 роки - був обраний членом Психологічного товариства, Львівського наукового товариства їм. Т.Г. Шевченка; академіком АН Петербургу, екстраординарним академіком Російської академії наук; членом Комітету слов'янського взаємозв'язку, товариства слов'янської культури, товариства сприяння успіхам дослідницьких наук їм. Х.С. Леденцова.
1915 рік - організовував комісію з вивчення природних продуктивних сил при АН. Очолив Раду з вивчення продуктивних сил; опублікував праці: "Про найближчі завдання Комісії з вивчення продуктивних сил "; "Про вивчення природних виробничих сил".
1911 рік - був обраний членом Російського географічного товариства, почесним членом Московського товариства дослідників природи, членом товариства діячів періодичної преси й літератури. Залишив Московський університет на знак протесту проти антидемократичних дій уряду й переїхав до Петербургу.
1912, 1914 роки - був обраний ординарним академіком РАН, членом Літературно-художнього гуртка їм. О.I. Герцена, директором Геологічного й Мінералогічного музею iм. Петра Великого, почесним членом Мінералогічного товариства.
Квітень 1918 року - створив національну АН України, став її першим президентом (1918-1921), залучив до роботи в Академії видатних вчених. (Закон про створення АН України підписав гетьман Скоропадський).
1941-1944 роки - перебував в евакуації в Казахстані (курорт Борове Кокшетауської області). Багато творчо працював. Написав патріотичну статтю "Збережіть український народ", проникнуту болем за долю України, її народ, культуру.
1942 рік - Вернадський отримав Сталінську премію (200 тис. руб.), 100 тис. руб. передав на оборону країни, а решту розділив між друзями і удовами померлих друзів, собі нічого не залишив.
1943 рік - написав спогади про заснування і перші роки існування АН України до 35-річчя її існування, але стаття так по-варварськи була скорочена, що про 1918 рік – рік заснування Академії не згадувалося. Радянська пропаганда скрізь твердила, що АН України була заснована в 1919 році, а не в часи УНР. Стаття півстоліття повністю не публікувалася. Померла дружина, друг і помічник Наталія Єгорівна Вернадська, з якою вчений прожив у любові і злагоді 56 років.
1944 рік - вийшла одна з останніх робіт "Кілька слів про ноосферу". Наприкінці року вчений повернувся до Москви. Діти наполегливо у листах кликали батька до себе у США, але листи прийшли тільки після його смерті. 26 грудня у вченого стався крововилив у мозок, після чого він прожив 10 днів і так і не опритомнів.
6 січня 1945 року - на 82-му році пішов з життя вчений світової слави В. І. Вернадський, якого поховали на Новодівичому цвинтарі в Москві.
1898 рік - народилась донька Ніна, яка з 1923 р. мешкала у Франції, Чехії, де закінчила медінститут і стала лікарем-психіатром, а з1939 року – у США.
З 1889 року - щорічно частину літа сім'я Вернадських проводила в Полтаві.
1917 рік - у Володимира Вернадського виявили туберкульоз; виїхав в Україну, плідно працював в Полтаві та на родинному хуторі Великі Шишаки, де почав писати свою найголовнішу наукову працю "Біосфера".
1917-1921 роки - працював в Україні, очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки та комісію з питань вищої школи. Остаточно визначив роль живої речовини в розвитку планети, й особливо в межах тієї оболонки, де існує життя – біосфери.
1920-1921 роки - працював ректором в Таврійському університеті (м. Сімферополь). В період перебування на межі життя і смерті (він захворів на тиф і всю зиму лікувався) вченому привиділося, як кадри з кінохроніки, все його майбутнє, з днем смерті включно.
1921-1939 роки - створив у Петрограді Радієвий інститут і став його директором.
1922-1926 роки - читав лекції у Франції в Карловому й Сорбонському університетах. Французькою мовоювийшли його праці з біогеохімії, геохімії, мінералогії, кристалографії тощо. Вийшли книги "Жива речовина", "Геохімія" і "Автотрофність людини"; Виступ про моральну відповідальність учених за розробку й використання результатів дослідження радіоактивності.
1926 рік - опублікував в Росії свою славнозвісну монографію "Біосфера". Нею захоплювалися не тільки науковці, але й письменники, поети... Вперше жива природа Землі розкривалась як цілісна система, в її взаємодії з процесами обміну і перетворення речовин і енергії, які протікають в земних, навколоземних і віддалених просторах Космосу.
1927 рік - діти Вернадського остаточно вирішили не повертатися в СРСР. Батько схвалив їх рішення, але до кінця свого життя сумував за ними.
1927-1944 роки - вийшли монографії, які викликають захоплення "Нариси геохімії", "Історія природних", "Наукова думка як планетарне явище", "Біохімічні нариси" та багато інших.
Цікаві факти про В. Вернадського
У роду Вернадських дуже глибоке коріння в українській історії. В роки визвольної війни 1648-1654 років предок вченого, тоді відомий як козак на ім’я Верна, бився на боці Богдана Хмельницького, діти його служили козацькими старшинами. Прадід Василь за вірну службу отримав дворянство, з тих пір рід носить ім’я Вернадські.
Батько відомого вченого Іван Васильович Вернадський народився в Києві, у віці 28 років він став професором статистики і політекономії, викладав в університетах Москви і Києва, став автором першого підручника з історії політекономії, випускав журнал “Економічний покажчик”. З 1856 року займає посаду професора Головного педагогічного інституту в Олександрівському ліцеї Петербурга. Батько Володимира Вернадського підтримував творчі зв’язки з Миколою Чернишевським, особисто знав Льва Толстого.
У дитинстві розповіді батька про діяльність Кирило-Мефодіївського братства та боротьбу українського народу за свою незалежність пробуджували у майбутнього академіка інтерес до історії, філософії, політекономії та інших наук.
У сім’ї Вернадських надзвичайно любили українські пісні, їх чудово виконували батько і мати Володимира Івановича, улюбленими поетами якого були Гете, Тютчев та Шевченко. Тісні зв’язки підтримував Вернадський із багатьма відомими діячами української культури, зокрема Агатангелом Кримським, Михайлом Драгомановим, який познайомив його з Михайлом Павликом та Іваном Франком.
Дядько матері Володимира Вернадського Микола Гулак був кандидатом наук в галузі правознавства і належав до числа засновників Кирило-Мефодіївського братства. І Микола Гулак, і Іван Вернадський був знайомий з Шевченком і Максимовичем. Володимир Вернадський був троюрідним братом знаменитого письменника Володимира Короленка.
Володимир Вернадський на дозвіллі займався музикою і складав вірші. У 1880 р. В.І. Вернадський написав вірш про Україну:
Украина, родная моя сторона,
Века ты уже погибаешь…
Но борешься, бьешься, бедняжка, одна
И в этой борьбе изнываешь…
В минуту погибели крайней твоей
Детей твоих дух пробуждался,
Старались свободу найти от цепей
И ум их тобой восхищался…
Правда, славу йому принесла не музика і поезія, а саме його наукова діяльність.
Володимир Вернадський вів щоденник на протязі 68 років, із записів можна дізнатися дуже багато цікавого про роздуми вченого, його оцінку сучасності і подій з історії країни і людства в цілому
У 1943 році у вченого виникло відчуття близького завершення його життя, тому Вернадський береться за підведення підсумків. Максимум уваги він приділяє написанню хроніки життя, історії виникнення і подальшого розвитку ідей.