"Ми знаємо тільки малу частину природи, тільки маленьку частинку цієї незрозумілої, неясної, всеосяжної загадки..."
В. І. Вернадський
Володимир Іванович Вернадський був людиною багатьох інтересів, проте він обрав науку метою свого життя, щоб дати нові знання людству.
Вернадського можна сміливо віднести до геніїв, недарма його наукові досягнення порівнюють із напрацюваннями Ісака Ньютона,
Чарльза Дарвіна та Альберта Ейнштейна.
Напрочуд гострий розум вченого, здатність по-новому поглянути на звичні речі та непереборна жага знань дозволили йому досягти успіхів у багатьох сферах науки. Його наукові праці і донині є фундаментальними, оскільки вчений на десятиліття випередив свій час і зробив неоціненний внесок у розвиток науки.
У той час, коли сучасна наука мала тенденцію до дроблення і дедалі вужчої спеціалізації, Вернадський, на відміну від своїх колег, діяв кардинально протилежним чином, не обмежувався галуззю однієї науки, безперервно поєднував різні знання: біологію міксував з геохімією, геологію з економікою, історію науки із філософією. При цьому різні галузі природничих наук, об'єднаних Вернадським, не перетворювалися на так звану "наукову юшку", а якісно структурували великий обсяг різногалузевої інформації. Так з'явилися нові науки: біохімія, біогеохімія, радіогеологія. У своїх працях Вернадський поєднував не тільки сфери різних наук, а й сміливо парував у особистих та публічних роздумах науку та мистецтво, філософію та релігію, музику та кристалографію, етику та культуру.
Наукова спадщина Володимира Івановича Вернадського унікальна, фундаментальна, багатогранна і неперевершена, адже він належав до вчених широкого профілю, почавши з кристалографії та мінералогії наприкінці життя створив концепцію ноосфери. Науки та наукові концепції, які розробляв В. Вернадський, охоплювали 25 напрямів: біосфера, біогеохімія, геологія, геохімія, геохронологія, ґрунтознавство, мінералогія, радіогеологія, хімія води, природознавство, історія науки, філософія, науковий світогляд, ноосфера тощо. Їх можна було розділити на дві групи:
– створені завдяки власним зусиллям В. Вернадського або за його активної участі;
– у створенні яких безпосередньої участі не брав, однак зробив значний внесок у їх розробку та розвиток.
Серед найважливіших заслуг В. І. Вернадського можна назвати:
1. Перетворення мінералогії описової на генетичну – вчення про закони утворення, перетворення та руйнації мінеральних індивідів та агрегатів.
2. Перетворення генетичної мінералогії в геохімію – науку про хімічний склад Землі та навколишніх планет, про об'єктивні закони руху елементів та ізотопів у різних геологічних середовищах і процесах формування ґрунтів, гірських порід та води на Землі.
"Геохімія — наука двадцятого століття, — Вона могла виникнути лише після появи сучасного наукового уявлення про атоми і хімічні елементи, але корені її сягають глибоко в минуле науки… Геохімія науково вивчає хімічні елементи, тобто атоми земної кори і наскільки можливо — всієї планети. Вона вивчає їх історію, їх розподіл і рух у просторі — часі, їх генетичне на нашій планеті співвідношення." - писав В Вернадський
3. Створення у середині 20-х років ХХ ст. нової науки біогеохімії, яка вивчає живу речовину, її хімічний склад та геохімічні процеси, що протікають у біосфері Землі.
"Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент — атом, і що в навколишній природі — в біосфері — живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і геохімія, і біогеохімія."
4. Створення у 1935 році нової науки радіогеології (ядерної геології), що вивчає закономірності, які відбуваються у природі ядерних перетворень, та їх прояв у геологічних процесах. Становлення радіології спричинило пошуку і розробці природних родовищ урану та радію на території країни, появу атомної науки.
"Зараз можна і потрібно говорити про новостворену науку — радіологію, науку про радіоактивні властивості нашої планети, про те, що відбувається в ній, про їй властиві, особливо радіоактивні явища. Ця нова галузь знань перебуває у швидкому становленні і повинна зараз бути освоєна і продумана і теоретично і практично. Бо вона не тільки має для нас глибоке значення, оскільки зв'язує з новою фізикою і новою хімією — в конкретній земній ситуації — науці про життя і про нас самих, але й тому, що вона дає в руки людини нові шляхи і нові форми оволодіння природою, нову силу".
Передбачаючи появу нового виду енергії та неоднозначність її використання, В. Вернадський писав: "Перед нами відкрилися джерела енергії, перед якими за силою та значенням бліднуть сила пари, сила електрики, сила вибухових хімічних процесів... З надією та побоюванням вдивляємось ми в нового союзника".
5. Головним науковим досягненням вважається встановлення та формулювання законів геохімічної діяльності організмів, розробка вчення про біосферу та її подальшу еволюцію в ноосферу.
Сьогодні нема більш змістовного й повного вчення про життя та його вплив на розвиток Землі, ніж учення про біосферу, яке обґрунтував Вернадський. Бо біосфера – це особлива оболонка Землі, яка перебуває в процесі постійного розвитку під впливом космічної енергії, що акумулюється й переробляється живою речовиною. Але людина може нанести непоправної шкоди біосфері.
Під поняттям "ноосфера" вчений розумів сферу людського розуму, думок, почуттів та прагнень. Він визначав ноосферу як найвищу стадію еволюції біосфери, становлення якої безпосередньо з розвитком людської цивілізації, інформаційним єднанням людства. При цьому саме суспільний розум відіграватиме найважливішу роль у подальшому розвитку природи. Ноосфера як частина планети та навколопланетного простору зі слідами діяльності людини постійно розширюватиметься з освоєнням космічного простору і може досягти неосяжних розмірів. Мислитель стверджував, що будь-які, навіть самі, здавалося б, незначні рухи людської думки не зникають безвісти, але залишають назавжди свій слід на просторах ноосфери. На думку В.І. Вернадського, людство, керуючись законами біосфери. перетворить останню на більш гармонійну ноосферу, тобто "сферу розуму", до складу якої гармонійно увійде в біогенний колообіг речовин людина та її господарська діяльність.
Особливе значення має вчення про біосферу для вирішення питань охорони природи та раціонального природокористування. Тому вивчення наукової спадщини В.І. Вернадського про біосферу та ноосферу є одним з найважливіших завдань розвитку загальнолюдської культури. Від того, як ми господарюватимемо в біосфері та ноосфері залежить майбутнє людства.
6. Створив цілий філософський напрямок космізму - теорії про народження та еволюцію Всесвіту, згідно з якою космос не хаос, а "структурно-організований упорядкований світ", в якому людина – це не громадянин (раб, підмайстер, робітник) якоїсь країни, а "громадянин світу".
7. Вчений був видатним істориком науки, йому належать оригінальні ідеї, які допомагають зрозуміти проблеми симетрії, простору-часу, самої наукової думки як планетарного явища.
8. Велике значення Вернадський приділяв воді. Він наголошував, що вода займає окреме місце в історії нашої планети, оскільки немає жодного природного утворення, яке могло б зрівнятися з нею щодо впливу на перебіг основних геологічних процесів. У 1933 році було опублікувано першу частину його монографії "Історія природних вод". Вона унікальна через кількість порушених і досліджених автором проблем, постановку і глибину опрацювання багатьох із них, обсяг і скрупульозність вивченого матеріалу.
Вернадський сформулював вчення про ноосферу, висвітлив поняття "геологічний час" та "геологічна вічність", вивчав явище космічного вакууму. Він першим почав вивчати геологію Землі в контексті дослідження всієї Сонячної системи. І зараз його теорія є робочою концепцією міжнародної наукової спільноти.
Його поняття "жива речовина" було прийнято радянською наукою, поняття "біосфера" іноді зустрічалося навіть у пострадянських наукових текстах, поняття ж "ноосфера" викликало різкі заперечення у наукових колах, а в наукових публікаціях використовувалося вкрай рідко. Критики вчення про "ноосферу" вказували на те, що воно ідеологізоване і носить не науковий, а релігійно-філософський характер. Проте всі свої передбачення В. Вернадський озвучив із долею оптимізму, вірячи у здатність людства навчитися співіснувати у гармонії з природою, одночасно використовуючи останні досягнення науки і техніки. За Вернадським, негативний характер людської техногенної поведінки тимчасовий і має бути подоланий саме завдяки науковим досягненням. Він передбачав розвиток численних видів альтернативної енергетики. До наукових пророцтв Вернадського слід додати і освоєння людиною Місяця і планет як завдання найближчого майбутнього, а також досягнення вічності людського життя. Вчений зізнавався, що правильно визначати розвиток науки і надавати оптимістичне забарвлення процесу розвитку людства йому допомагає ретельне вивчення історії науки.
Багато ідей Вернадського виявилися пророчими. Не завжди у сучасників він знаходив розуміння, але після другої світової війни люди дісталися Космосу і глибин Землі, створення авіації, комп'ютерів та комп'ютерних мереж об'єднали світ і розширили можливості кожного на отримання інформації. Проте водночас людина інтенсивно забруднювала навколишнє середовище та його природу, ґрунт, воду, атмосферу. З'явилися екологічні проблеми, про можливість яких на початку XX століття ніхто не замислювався. "У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо він зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і свою працю на самознищення" – писав В. І. Вернадський у роботі "Наукова думка як планетне явище".
В.І. Вернадський. У пошуках живої речовини
Рецепт успіху вченого за Вернадським досить простий: холодний розум, палкі почуття та трохи творчості. Вчений вважав, що наукові дослідження змінюють людину, і починати треба саме з гігієни думок, адже наука очищує розум та сприяє виявленню індивідуальності. Безмежність свободи думок є гарантом відкриття нового. Високий рівень розвитку почуття власної гідності, відповідальність і повагу до особистості кожної людини — безумовні риси успішного і щасливого вченого. Крім того, справжній дослідник обов'язково повинен мати громадянську мужність. Прикладом такого вченого сам Володимир Іванович. Як щирий громадський діяч він не був стороннім спостерігачем і не боявся відстоювати свою чітку позицію за умов панічних настроїв, важких потрясінь, епідемій, сталінських репресій, військових дій.
Отже, В.І. Вернадський став творцем нового наукового світогляду, беззастережно доводячи, що поява кожної людини – справді вселенське явище, а людський розум постане потужною космічною силою, яка зможе захистити від майбутніх екологічних та духовних катастроф.
Ми називаємо великими вчених, які здійснили великі наукові відкриття, створили нові напрями в науці. Вернадський вирізняється особливо на їх фоні. Він не тільки створив нові наукові напрямки, нові галузі знання – він створив новий світогляд, доводячи в своїх наукових працях, що життя взагалі – а людина особливо – є явище космічне, і що розум людини є також потужною космічною силою, яка допоможе суспільству пережити всі майбутні кризи – і екологічні, і духовні.