Таємничий та загадковий Микола Гоголь
М. В. Гоголь досі залишається нерозгаданою загадкою. Його переслідувала містика, і після його смерті залишилося більше запитань, ніж відповідей. Вони дозволяють поглянути на творчість улюбленого письменника із зовсім іншого боку, спробувати пояснити якісь протиріччя, невідповідності та побачити його не ідолом, а простою, неймовірно тонкою і талановитою людиною.
Цікаві факти із життя
-
Запис про народження Миколи Гоголя позначено хрестом в метричній книзі Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях.
-
Під час вагітності мати пообіцяла: якщо народиться син, назвати його Миколою – на честь святого. За словами сестри письменника Ольги, її брат "любив згадувати про те, чому його назвали Миколою".
-
При народженні отримав прізвище Яновський. До 12 років хлопчик носив подвійне прізвище Гоголь-Яновський. Відкинув же прізвище Яновський тому, що вважав його "вигаданим поляками".
-
Батько письменника, Василь Опанасович, мав славу поета, письменника і драматурга: він володів домашнім театром свого приятеля Трощинського, виступав на підмостках як актор, писав комедійні п'єси, засновані на українських народних баладах і переказах. Все це сприяло розвитку мистецьких та інтелектуальних інтересів майбутнього письменника.
-
Мати письменника Марія Іванівна вийшла заміж за майже вдвічі старшого Василя Гоголя-Яновського. На той момент їй було 14 років. Вона була набожною людиною. Літератори вважають, що саме тому Микола Гоголь став віруючим та наділяв свою творчість фантастикою та містицизмом.
-
Згідно з сімейними переказами, майбутній класик походив із старовинного козацького роду і був нащадком Остапа Гоголя – гетьмана Правобережного Війська Запорозького Речі Посполитої.
-
Коли майбутній великий письменник навчався в школі, його твори, за оцінками вчителів, були досить посередніми, він був слабкий у мовах, а добре встигав тільки в російській словесності та малюванні.
-
Письменник обожнював мініатюрні видання. Не люблячи і не знаючи математики, він виписав математичну енциклопедію лише тому, що її було видана у форматі 10,5 × 7,5 см.
-
Гоголь відчував пристрасть до рукоділля. В’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.
-
Гоголь любив готувати і пригощати друзів варениками та галушками. Один із улюблених його напоїв – козяче молоко, яке він варив особливим способом, додаючи ром. Це куховарство він називав гоголем-моголем і часто, сміючись, говорив: "Гоголь любить гоголь-моголь!"
-
У кишенях Гоголя завжди лежали солодощі. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі відносити поданий до чаю цукор, збирав його, ховав, а потім гриз шматки за роботою або розмовою.
-
Гоголь часто, коли писав, катав кульки із білого хліба. Друзям він говорив, що це допомагає йому у вирішенні найскладніших завдань.
-
Він був дуже сором’язливий. Як тільки в компанії з’являвся незнайомець, Гоголь зникав із кімнати.
-
Миколі Гоголю не подобався його ніс, хоча він і присвятив цій частині тіла окремий твір. Цікаво, що на всіх портретах письменника його ніс виглядає по-різному - вважається, що так художники мали намір заплутати майбутніх дослідників життя Гоголя.
-
Микола Васильович пристрасно захоплювався всім, що потрапляло в поле його зору. Історія рідної України була для нього одним з улюблених досліджень і захоплень. Саме ці дослідження підштовхнули його до написання епічної повісті про Тарас Бульбу. Вона була вперше опублікована в збірці "Миргород" в 1835 році, один примірник журналу Гоголь особисто вручив в руки панові Уварову – міністру народної освіти, для того, щоб той підніс його імператору Миколі I.
-
Гоголь писав свої твори переважно стоячи. Спав — лише сидячи. Зріст Миколи Васильовича був 160 см.
-
Повість "Вій" – письменник називав народним переказом (розповідь він чув і записав, не змінивши в ньому жодного слова), тоді як жоден з літературознавців, істориків, фольклористів жодного разу ніде не змогли знайти жодних згадок (усних чи письмових), хоча б віддалено нагадували сюжет "Вія". Дослідники кажуть, що, можливо, ім'я "Вій" вийшло в результаті з’єднання імені господаря пекла "Нія" (божества української міфології) та слова "вія", що в перекладі з української означає "віко".
-
Письменник ходив вулицями та алеями зазвичай з лівого боку, тому постійно стикався з перехожими.
-
У творчості Миколи Васильовича немає інтимної лірики, немає й згадок про кохання у листах чи спогадах друзів. Однак історія зберегла жінок, які так чи інакше торкнулися серця великого класика.
-
Олександра Смирнова-Россет, земний ангел-охоронець Гоголя, з якою він познайомився у 1831 році. Їх дружба тривала багато років. Гоголь написав Олександрі близько вісімдесяти листів, кожен рядок яких випромінював чемність, повагу та захоплення цією жінкою. Олександра, як і Микола обидва були родом з України, що часто було предметом їхнього суму за Батьківщиною. З нею він ділився творчими планами, їй надсилав рукописи майбутніх творів. У найважчих життєвих ситуаціях ця жінка допомагала письменнику як грошима, так й протекцією, використовуючи своє становище у суспільстві.
-
Ганна Вільєгорська, стала предметом особливих турбот Миколи Гоголя. Він захоплювався ніжною красою та гострим розумом Ганни. Це єдина жінка, після знайомства з якою, у письменника з'явилися думки про одруження. У 1850 році після смерті свого доброго друга Йосипа Вільєгорського письменник зробив пропозицію через посередників Ганні Вільєгорській. але отримав відмову.
-
В останні роки життя Гоголь зблизився зі своєю двоюрідною сестрою Марією Синельниковою. Одного разу на згадку він залишив їй пасмо свого волосся. Після смерті письменника, Марія виготовила жалобне кільце, в якому зберігалося це пасмо.
-
Гоголь дуже боявся грози. За словами сучасників, негода погано діяла на його слабкі нерви.
-
У Гоголя було багато фобій: він боявся знепритомніти і бути похованим живцем. Тому Микола Гоголь міг частину ночі проводити на дивані, не лягаючи на ліжко.
-
Письменник у своєму заповіті за сім років до смерті попереджав, щоб його тіло поховали лише у разі очевидних ознак розкладання тіла. Це стало причиною численних містичних припущень, ніби насправді письменника поховали у стані летаргічного сну. Але згідно із збереженими документами НКВС це не так. При перепохованні Гоголя, в 1931 році, у його труні було виявлено скелет з повернутим набік черепом. За спогадами сучасників Гоголя, до смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, що призвели до його передчасної смерті у віці майже 43 років, крім інших причин називають добровільне позбавлення себе їжі.
-
Сучасні фахівці в галузі психіатрії проаналізували тисячі документів і прийшли до абсолютно певного висновку про те, що ніякого психічного розладу у Гоголя не було. Можливо, він страждав на депресію, і якби до нього було застосовано правильне лікування, великий письменник прожив би набагато довше…
Галерея світлин
 |  |
|---|---|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |
Письменники про М. В. Гоголя
До Гоголя
Все Гоголя про Гоголя питаю -
Який він був? І в чому таїна,
Що сам собі усе про нього втаюю
Вночі він ближче, гірше – завидна.
Всі таємниці вдень скресають льодом.
Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,
Люблю його останнім перельотом
І небо замикаю тим ключем.
Душа летить із вирію за Гоголем,
В гніздо пречистих і скорботних рук.
Душа моя відчайно незагоєна,
Їй дише вслід морозом Басаврюк.
А в небі тихо. І немає стелі.
І тільки видно, як віддалеки
Він хмарою химерною шинелі
Нам зігріває різдвяні зірки.
І тільки тужно, бо недоступитись,
І тільки журно, бо нема й нема.
До неба встати. З неба зір напитись.
Душа живе ще, хоч у смерть німа.
Іван Драч
"Танець Гоголя в Римі")
Ах, то був танець! Чуєте ви - танець,
Той крик душі, гіркіший за полин!..
Він танцював у Римі, мов поганець,
Статечних предків непокірний син.
Кришився кремінь і вгиналась брила,
Гарячим приском бризкало з-під ніг.
Либонь, козацька кров заговорила -
І він себе вже стримати не міг.
На це ж не треба дозволу, ні права -
Сюди жандармська не сягне рука...
Ззирались люди: що то за проява
В "святому місті" чеше гопака?
Він їх не бачив в гордому розгоні -
Такого їм не звідати повік!..
І тільки гучно ляскали долоні
На подив панства, бевзів і калік.
Отак пройтись, а там хоч на катуші,
В огонь, у пекло - чи не все одно?
Хай знає Рим, що ми не мертві душі,
Що ми без волі зниділи б давно!
Дмитро Павличко
Вислови про митця
Чому Гоголь – український письменник?
